Тиждень знань безпеки життєдіяльності  на тему: "Обережно: небезпека!"

План проведення тижня знань з основ безпеки життєдіяльності

Дата	Назва заходу
Понеділок	1.Виставка методичної та науково-популярної літератури «Безпека понад усе». 2.Розміщення на сайті закладу звернень, пам’яток, листівок до батьків та учнів.
Вівторок	1. Вікторина в малюнках «Обережно! Небезпека!» 2. Рольові ігри «Ми-пішоходи», «Небезпечні перехожі», «Вогонь – друг, вогонь-ворог». 3. Бесіда «Убезпеч своє життя».
Середа	1.Тренування екстренної евакуації (дистанційно)
Четвер	1.Хвилинки дискусії «Будь обережним на вулиці і вдома». 2. Бесіди «Про безпеку пам’ятай». 3.Бесіди з батьками з техніки безпеки (онлайн) «Безпечне навчання та відпочинок».
П’ятниця	1. Гра «Подорож у світ безпеки». 2. Аукціон ідей «Що означає безпека». 3.Бесіда «Як зберегти здоров’я дітей» для батьків майбутніх першокласників

 

 

https://www.youtube.com/watch?v=pnYHfuxoYSs

"ДІЇ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ"

І. Вступна частина.

Повідомлення теми та мети виступу.

Основним способом оповіщення населення про надзвичайні ситуації в умовах мирного часу та особливого періоду є передача інформації з використанням державних мереж проводового радіо і телевізійного мовлення.

ІІ. Основна частина бесіди.

1. Оповіщення, дії за сигналом  «Увага всім!»

У світі постійно виникають різного роду небезпеки, які пов’язані з природними катаклізмами, аваріями, катастрофами,тероризмом( навести приклади НС , які трапились у світі в останній час) ). Виникнення небезпечних ситуацій, як правило загрожує життю людей, завдає великих матеріальних збитків. Статистика свідчить, що переважна кількість аварій, катастроф відбувається за свідомих чи несвідомих дій людини. Головною причиною такого становища є низький рівень обізнаності населення з існуючою небезпекою техногенного і природного характеру. Це нерідко призводить до загибелі людей. В даний час аварії, катастрофи, стихійні лиха почастішали, що приносить величезну шкоду людям, сільському господарству і призводять до загибелі людей.

Головне завдання нашої бесіди – озброїтися знаннями, необхідними на

випадок аварії, катастрофи, стихійного лиха, а також при нападі повітряного

противника. Кожен учень повинен уміти захистити себе і товаришів, які

опинилися в екстремальних умовах.

Основним способом оповіщення населенння у НС мирного часу та в умовах війни вважати передачу мовної інформації з використанням державних мереж дротового, радіо та телевізійного мовлення.

Для притягнення уваги населення, перед передачею мовної інформації, включати сирени, виробничі та інші сигнальні засоби, що буде визначати подачу попереджувального сигналу “Увага, всім!”, по якому населення повинно включити  радіо, радіотрансляційні та телевізійні приймачі для прослуховування екстренного повідомлення.

1.Фомування понять „сигнал”, „оповіщення”.

Сигнал – це попередження, повідомлення про щось небажане, що може статись. Слово „оповіщення” означає: сповістити всіх про небезпеку, яка загрожує, і порядок дій на випадок аварії, катастрофи, стихійного лиха,випадків тероризму, а також попередити населення про безпосередню небезпеку нападу повітряного противника, якщо вона виникне. З цією метою для всієї країни встановлено єдині сигнали оповіщення ЦЗ.

Встановлені сигнали мають такі призначення:

1. Попередити населення про безпосередню небезпеку нападу повітряного

противника (Сигнал „Увага всім”).

2. Дозволити населенню продовжувати діяльність, яка була перервана сигналом „Увага всім” (Сигнал „Відбій повітряної тривоги”).

3. Попередити населення про термінову необхідність вжити заходів від дії небезпечних хімічних речовин (Сигнал „Хімічна небезпека”).

4. Попередити населення про необхідність вжити заходів захисту від радіоактивних речовин (Сигнал „Радіаційна небезпека”).

Основними засобами оповіщення й інформації населення про екстремальну обстановку є радіо, телебачення, звучання електричних і ручних сирен, виробничі і транспортні гудки. Сирени та гудки означають сигнал цивільного захисту „Увага всім!”. Він сповіщає людей про необхідність термінового увімкнення радіоприймача, телевізора і прийняття повідомлення місцевих органів влади або підприємств, установ, організацій.

2. Ознайомлення з основними діями населення в надзвичайних ситуаціях.

Якщо сигнал „Увага всім!” застав вдома:

• ввімкнути телевізор або радіоприймач і уважно прослухати інформацію;
• закрити вікна, вимкнути усі електричні прибори та нагрівальні прилади,

перекрити газ, вимкнути світло;

• потрібно допомогти батькам узяти необхідні речі;
• взяти індивідуальні засоби захисту, завчасно підготовлений запас продуктів і води, особисті документи, кишеньковий ліхтар та найкоротшим шляхом прямувати до найближчої захисної споруди.

Якщо сигнал „Увага всім!” застав в університеті:

• припиняються заняття;
• учні ,по можливості, отримують засоби індивідуального захисту;
• учні під керівництвом вчителів організовано йдуть у захисну споруду (сховище) або у вказане місце.

Якщо сигнал „Увага всім!” застав на вулиці:

• вислухати вказівки адміністрації громадського місця та діяти у відповідності з ними (йти в зазначені сховища або укриття);
• якщо студент не встиг сховатися в захисній споруді, слід негайно скористатися умовами місцевості: ямами, канавами, що є поблизу. У будь-якому такому укритті треба обов'язково лягти на землю вниз обличчям.

Коли необхідно відмінити сигнал „Увага всім!”, подається сигнал „Відбій повітряної тривоги”. За цим сигналом люди виходять зі сховища.

Як діяти після сигналу „Хімічна небезпека”:

• при оголошенні хімічної небезпеки не панікуй, слухай повідомлення органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;
• щоб уникнути зараження небезпечними хімічними речовинами, для захисту органів дихання користуйся ватно-марлевою пов’язкою, протипиловою маскою чи спеціальними засобами захисту;
• якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо - залишайся у приміщенні і негайно загерметизуй вхідні двері та

вікна, використовуючи ковдру чи інші щільні тканини;

• перед виходом з будинку вимкни джерела електро-, водо- та газопостачання, візьми з собою необхідні речі, продукти харчування і воду;
• виходь із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри – в низинах може бути висока концентрація небезпечних хімічних речовин;
• слухай по радіо вказівки управління з питань НС та ЦЗН облдержадміністрації.

Як діяти після сигналу „Радіаційна небезпека”:

• при оголошенні небезпечного стану не панікуй, слухай повідомлення органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;
• для захисту органів дихання користуйся ватно-марлевою пов’язкою, протипиловою маскою чи спеціальними засобами захисту (хустинкою,

протигазом, респіратором);

• для зменшення проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок):

щільно закрий вікна та двері, щілини заклей;

• підготуйся до можливої евакуації: упакуй у герметичні пакети та склади у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки,

мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду. Підготуй найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для

обробки рук);

• перед виходом з будинку вимкни джерела електро-, водо- та газопостачання, візьми з собою необхідні речі, продукти харчування і воду.

В складних умовах аварії, стихійного лиха необхідно дотримуватися організованості, дисципліни, точно виконувати встановлені правила поведінки. Метушня, паніка – неприпустимі під час надзвичайних ситуацій.

         Отже можна зробити висновки що інформування та оповіщення є основним принципом та головним і невід'ємним елементом всієї системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Своєчасне доведення сигналів та інформації про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, населення є запорукою прийняття виважених рішень і виконання заходів щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій.  Кожний громадянин повинен знати сигнали цивільного захисту та вміти діяти за ними.

2. Організація евакуаційних заходів у школі

• Евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.

В разі виникнення надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації приймають на:

• місцевому рівні - орган місцевого самоврядування;
• рівні конкретного суб’єкта господарювання - його керівник.

Загальні заходи:

    оповіщення за допомогою встановленого сигналу;

    проведення організованого виведення зі школи за раніше розробленими схемами по поверхах із використанням запасних виходів, а за необхідністю – вікон першого поверху;

    збір навчальних груп та постійного складу в установлених безпечних місцях;

    проведення рятувальних робіт у разі виявлення людей у задимлених та загазованих приміщеннях, а також небезпеки обвалу конструкцій;

    підготовка місць збору уражених та надання першої медичної допомоги;

    визначення послідовності винесення матеріальних цінностей навчального закладу та їх охорони в місцях зосередження.

Евакуація учнів у безпечні райони в разі загрози радіоактивного забруднення місцевості, затоплення та впливу на організм НХР :

    отримати від органів місцевого самоврядування (управління НС МВК) розпорядження щодо проведення евакуації в безпечні райони. У виняткових випадках у разі отримання інформації з об’єкта, де сталася аварія, прийняття самостійних рішень;

    уточнення (визначення) часу накриття університету зараженою(радіоактивною) хмарою, затоплення водою та можливості проведення евакуації; прийняття самостійного рішення щодо евакуації;

    збір комісії з НС та орієнтування членів комісії  відповідно до обставин;

    інформування учнів, постійного складу та їх виведення з навчальних корпусів під керівництвом викладачів, обумовлені місця збору;

    висилання розвідувальної групи з числа постійної складу під керівництвом командира НФ для регулювання руху на маршруті, прийому та розміщення людей в районі (пункті) тимчасового розміщення;

    формування піших груп(колон). Виходячи з наявності засобів надання першої медичної допомоги та забезпечення безпеки руху в групу доцільно включати до двох навчальних груп. Під час подання автотранспорту посадку евакуйованих організують викладачі або куратори груп;

    відключення електропостачання, води, закривання вікон і дверей навчального закладу. Організація руху з дотриманням дисципліни маршруту, темпу та дистанції, надання взаємодопомоги;

    організація медичного обстеження та відпочинку учнів  у пунктах тимчасового розміщення;

    після отримання даних про безпеку в районі університету та на маршруті - організоване повернення, розпуск студентів  та постійного складу подомівках.

   

В разі раптових обстрілів, повітряних атак, збройних нападів евакуація студентів та співробітників університету не проводиться, а проводиться укриття учасників навчально-виховного процесу в підвальних та інших заглиблених захищених приміщеннях в будівлі навчального закладу, яке заздалегідь пристосовується для укриття.

В разі загрози раптових обстрілів, повітряних атак, збройних нападів будівлі навчального закладу навчальний процес  припиняється, студенти та постійний склад розпускаються по домівках. Рішення щодо евакуації педагогічних та технічних працівників навчального закладу вирішується відповідно до складеного і погодженого заздалегідь з управлінням НС та управлінням освіти міськвиконкому плану евакуації навчального закладу.

3. Укриття в захисних спорудах, пристосованих укриттях

В сучасних умовах сховища й укриття по-старому залишаються надійними засобами захисту людей.

Отже, захисні споруди рятують людей не лише від зброї масового ураження, а й від впливу сильно діючих речовин, інших уражаючих факторів, що спричиняються великими аваріями і катастрофами. захисні споруди являють собою сховища і найпростіші укриття. Це такі штучні споруди, які надійно забезпечують захист людей, котрі ховаються в них, від уражаючих факторів ядерного вибуху (проникаюча реакція, світлове випромінювання), отруйних речовин, а також високих температур і шкідливих газів, що утворюються при пожежах і вибухах.

Сховища можуть будуватися окремо або обладнуватись у підвалах приміщень. Під них можуть бути пристосовані тунелі, шахти та ін. У сховищах можна перебувати деякий час.

Сховища повинні мати приміщення для:

розміщення людей;

санітарного вузла;

вентиляційної камери;

Зберігання брудного верхнього одягу.

4. Дії під час обстрілів повітряних атак. Дії в умовах терористичного акту. Вибухонебезпечні предмети, замасковані під валізи, пакунки.

Керівництво та педагогічний склад університету у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій та під час воєнних дій повинні бути спрямовані на збереження життя і здоров’я  студентів.

У режимі повсякденної діяльності при можливому раптовому нападі противника необхідно:

Негайно довести сигнал (інформацію) до всіх учасників навчально-виховного процесу.

Перевести студентів та співробітників до захисних споруд та інших заглиблених приміщень дотримуючись плану евакуації.

Попереджувати прояви паніки, скупчень на шляхах евакуації.

Звертати увагу на поведінку учнів ліцею та першокурсників.

Застосувати при необхідності засоби індивідуального захисту органів дихання.

Надати допомогу потерпілим.

При першій нагоді повідомити про вибух правоохоронні органи або аварійно-рятувальну службу.

При раптовому артобстрілі, коли відсутня можливість залишити будівлю:

Займіть саме безпечне місце: прорізи капітальних внутрішніх стін, кути, утворені капітальними внутрішніми стінами, під балками каркаса.

Краще лягти і обхопити голову руками. Відкрити рот - це вбереже вас від контузії при близькому розриві снаряда чи бомби.

Якщо можливо, сховайтеся під стіл - він захистить вас від падаючих предметів і уламків.

Якщо з вами діти, укрийте їх під собою.

Не піддавайтеся паніці і зберігайте спокій, підбадьорюйте присутніх.

Тримаєтеся подалі від вікон, електроприладів.

Якщо виникла пожежа, відразу ж спробуйте загасити її.

Використовуйте телефон тільки для виклику представників органів правопорядку, пожежних, лікарів, рятувальників.

Після закінчення обстрілу (бомбардування)

Залишаючи місце укриття уважно дивіться собі під ноги.

Не піднімайте з землі ніяких незнайомих вам предметів: авіабомба, ракета або снаряд. Вся увага - дітям і підліткам: не дайте їм підняти що-небудь з під ніг.

Якщо опинилися під завалом, постарайтеся очистити простір біля себе, розслабте м'язи і заспокойте дихання, постарайтеся повідомити про себе, використовуючи засоби зв'язку або привертайте увагу шумом, наприклад, стуком.

Якщо ви потрапили на вулиці у перестрілку:

-      одразу ляжте та озерніться навколо, виберіть найближче укриття та проберіться до нього не піднімаючись у повний зріст;

-      при першій можливості сховайтесь за кам’яними або бетонними конструкціями, у підвалі або під`їзді будинку, підземному переході і т.д.;

-      прийміть заходи щодо рятування дітей, прикрийте їх собою;

-      по можливості сповістіть про події співробітникам правоохоронних органів.

Необхідно відмітити, що типовою зброєю терористів є використання замаскованих вибухових пристроїв. Залежно від мети терористичного акту такі пристрої, споряджені годинниковим механізмом, можуть залишатись терористами у житлових будинках, навчальних закладах, установах і організаціях, підприємствах, громадському транспорті тощо.

Завдяки пильності громадян можна запобігти численним жертвам від спрацювання вибухового пристрою.

Слід пам'ятати, що вибухова речовина може бути різноманітного виду та мати різні властивості, що, у свою чергу, надає можливість замаскувати вибуховий пристрій навіть у поштовому конверті.

При виявленні вибухового пристрою або підозрілої речі необхідно:

-      зберігати спокій; негайно повідомити про знахідку представників міліції, охорони, аварійно-рятувальних служб або зателефонувати за номерами 101, 102;

-      не курити;

-      не користуватись запальничками, іншими джерелами відкритого, а також предметами, що можуть його утворювати;

-      не торкатись до підозрілої речі руками або іншими речами;

-      у жодному разі не намагатися перемішувати вибуховий пристрій (підозрілий предмет) або змінювати його положення;

-      залишити місце, де виявлено підозрілий предмет, при можливості організувати охорону на безпечній відстані.

У разі отримання повідомлення від представників влади (правоохоронних органів, аварійно-рятувальних служб) про евакуацію із будинку (зони ймовірної надзвичайної ситуації або проведення антитерористичної операції) необхідно зберігати спокій та чітко виконувати отримані інструкції.

У разі виявлення боєприпасів або речей, за зовнішніми ознаками схожих на боєприпаси, необхідно:

-      негайно припинити всі роботи в районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

-      по можливості попередити про підозрілий предмет осіб, які знаходяться поряд;

-      вивести (відвести) на максимальну відстань усіх людей (не менше 100 метрів), які знаходились поблизу, намагаючись рухатись назад по своїх слідах;

-      позначити місце перебування предмета, а по можливості огородити його (для огорожі можна використовувати різні підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки матерії тощо);

-      негайно повідомити про знахідку в місцеві органи виконавчої влади, у ДСНС та в МВС (повідомлення робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета);

-      очікувати на безпечній відстані від місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета схожого на нього, представників органів місцевої влади, ДСНС, МВС, при цьому здійснюючи заходи щодо недопущення до небезпечної зони інших людей.

Категорично забороняється:

-      курити та використовувати відкритий вогонь поблизу місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета, схожого на нього;

-      піднімати, витягувати з ґрунту, зрушувати з місця, кидати, ударяти і розбирати будь-які вибухонебезпечні предмети;

-      приносити в місця перебування людей предмети, що схожі на вибухонебезпечні.

5. Засоби індивідуального захисту та способи користування ними.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - пристосування, призначені для захисту шкірних покривів і органів дихання від дії отруйних речовин та інших шкідливих домішок у повітрі. Такі засоби поділяються на засоби індивідуального захисту органів дихання (СІЗОД) і засоби захисту шкіри. До СІЗОД відносяться протигази, респіратори, ватно-марлеві пов'язки, до засобів захисту шкіри - захисні костюми. Вибір засобів захисту проводиться з урахуванням їх призначення і захисних властивостей, конкретних умов обстановки і характеру зараження.

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. В зв’язку з цим, кожна людина має бути добре обізнана зі способами захисту в умовах зараження техногенного характеру.

Зараження навколишнього середовища сильнодіючими отруйними і радіоактивними речовинами може призвести до тяжких наслідків. Особливо небезпечно, коли ці речовини потрапляють в легені людини. Щоб вони не попали в органи дихання, необхідно прикрити рот і ніс такими захисними матеріалами, котрі очистять (відфільтрують) атмосферне повітря від шкідливих домішок. Для захисту органів дихання (легень) використовуються протигази і респіратори.

Основні правила використання протигазів

Протигаз вважається надітим, коли скельця очкових вузлів лицьової частини знаходяться навпроти очей, шолом-маска надійно прилягає до обличчя, не перекручена трубка.

У протигазі дихати глибоко та рівномірно. Не потрібно різко змінювати навантаження.

При зніманні відтягнути за клапанну коробку та рухом руки вперед вверх зняти шолом-маску.

Знімання проводиться по команді чи при достовірній відомості про відсутність небезпеки ураження.

Уразі відсутності протигаза чи респіратора можна самостійно виготовити і успішно користуватися простими засобами захисту, до яких відносять: протипильну тканинну  маску і ватно-марлеву пов’язку.

III. Підведення підсумків бесіди.

Дані рекомендації містять загальні підходи до вирішення окремих  надзвичайних ситуацій. Сподіваюсь, що вам ніколи не прийдеться використовувати рекомендації на практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Засоби колективного захисту

До колективних засобів захисту належать захисні споруди та укриття. Захисні споруди цивільного захисту – це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

 

До захисних споруд цивільного захисту належать:

Сховище

Герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

 

Протирадіаційне укриття

Негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

 

Швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту

Захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період. Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.

 

Споруда подвійного призначення

Це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.

 

Найпростіше укриття

Це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.

 

 

 

Правила поведінки та дії в разі пожежі

Пожежа — це неконтрольований процес горіння, який поширюється за межами спеціального вогнища. Щороку багато людей по випадковості чи ні страждають від пожеж, отримуючи не тільки каліцтва, втрату здоров'я, але й матеріальні збитки.

Пожежа починається з невеликого займання, який іноді може ліквідувати навіть одна людина за наявності у нього спеціальних навичок і знань певних правил поведінки під час пожежі. Потрібно обов'язково знати де зберігаються в тому чи іншому приміщенні засоби пожежогасіння, а також пожежні сходи і запасні виходи з будівлі. Також незайвими будуть навички та знання з використання на практиці протипожежних балонів та інших засобів для гасіння вогню.

При пожежі небезпечні:

·         висока температура,

·         загазованість,

·         задимленість,

·         обвалення, обвал конструкцій будівель і різних споруд,

·         падіння обгорілих дерев,

·         вибухи технологічного обладнання та приладів,

·         провали.

Дії у разі виникнення пожежі

·         Не можна ні в якому разі піддаватися паніці. Тримайте себе в руках, паніка може коштувати життя!

·         Дуже небезпечно для життя входити в зону задимлення, навіть якщо там не видно вогнищ загоряння вогню.

·         При порятунок людей з палаючих будинків слід пам'ятати:

·         Слід накритися мокрим ковдрою або будь мокрою тканиною перед тим, як входити в палаючу будівлю (підійде також будь мокрий одяг).

·         Вогонь харчується киснем, тому при різкому відкритті дверей можливе ще більше загоряння. З цієї причини двері відкривати в палаюче приміщення потрібно обережно і повільно.

·         повітря більше внизу, тому в сильно задимленому приміщенні переміщатися краще пригнувшись, а ще краще - поповзом.

·         Марлева пов'язка або волога тканина захистить вас від чадного газу, якщо дихати через неї.

·         У першу чергу з палаючих будівель потрібно евакуювати дітей, інвалідів та людей похилого віку. Маленькі діти можуть сховатися від страху в шафу або під ліжко, можуть забитися в кут.

·         З вогнища пожежі виходити потрібно в ту ж сторону, звідки дме вітер.

·         Якщо на потерпілому горить одяг, потрібно повалити його на підлогу, накинути на нього яку-небудь бажано мокрий одяг або тканину, щоб збити вогонь, щільно притиснувши тканину до тіла, після чого викликати швидку допомогу за номером телефону «103».

·         Якщо загорівся одяг на вас, потрібно впасти на землю і кататися по землі, щоб збити полум'я. Бігти з палаючою на собі одязі немає сенсу - вогонь розгориться ще більше.

·         Для гасіння пожежі можна використовувати самі різні засоби: пожежні гідранти, вогнегасники, пісок, воду, землю, вологі ковдри.

·         Такі речовини, як гас, розчинники, бензин, органічні масла слід гасити тільки за допомогою спеціальних засобів. Для гасіння таких речовин використовують інші види вогнегасників. Якщо таких вогнегасників під рукою немає, можна засипати їх піском або землею. При невеликому вогнищі спалаху бензин і подібні речовини вищеперелічені можна накрити азбестовим або брезентовим покривалом, а також вологою тканиною або одягом.

·         При загорянні проводки чи електрообладнання спочатку необхідно вимкнути рубильник, вимикач, електричні пробки і тільки після цього починати гасити вогонь.

Порядок дій у разі виникнення пожежі

Якщо при пожежі ви перебуваєте в приміщенні:

·         Якщо ви прокинулися від тріску пожежі або запаху диму потрібно не сісти в ліжку і не встати з неї, а скотитися з ліжка прямо на підлогу. До дверей або балкону потрібно пересуватися поповзом, але двері не можна відкривати відразу, а потихеньку і повільно, щоб не викликати ще більше загоряння.

·         Якщо двері не гарячі, можна їх відкрити і швидко вийти з приміщення. Якщо двері гарячі, немає сенсу їх відкривати - дим і полум'я не дадуть вам вийти.

·         Потрібно закрити тканиною або одягом всі отвори, щоб дим не проникав у приміщення, де ви знаходитесь.

·         Слід обережно відкрити вікно і покликати на допомогу. Якщо поруч мобільний телефон, зателефонуйте за номером телефону «101» і викличте пожежників.

·         Якщо відкрити вікно не вийшло, потрібно розбити його якимось важким предметом: табуреткою, вазою, стільцем.

·         Якщо вийшло вийти через двері потрібно поповзом вибратися з будівлі, закриваючи за собою всі двері, щоб дим не поширювався далі.

·         При пожежі не можна користуватися ліфтами! У висотних будинках бігти крізь вогонь небезпечно, в таких випадках є можливість врятуватися на даху будівлі.

Причини виникнення пожеж

·         сильна спека і посуха,

·         удар блискавки,

·         очистка землі методом випалюванні сухої трави (так часто горять торфовища, а також ліси і степи),

·         банальне необережне поводження з вогнем.

Якщо ви опинилися в осередку пожежі в лісі

·         Не панікуйте, візьміть себе в руки і продумайте вашу ситуацію і як можна в ній врятуватися.

·         Не потрібно тікати від полум'я, що швидко наближається у протилежний від вогню бік. Потрібно подолати кромку вогню проти вітру, закривши при цьому голову і обличчя одягом.

·         Із зони ризику, до якої вже наближається полум'я, виходити потрібно швидко, в перпендикулярному напрямку від напрямку поширення вогню.

·         Якщо немає можливості вийти з вогнища пожежі в лісі, потрібно вийти на відкриту місцевість або галявину, бажано відшукати водойму і увійти до нього. Необхідно накритися мокрим одягом і лягти на землю, дихаючи повітрям, що знаходиться над самою землею - в ньому менше диму і чадного газу. З одягу слід відірвати шматок тканини і зробити з неї пов'язку для рота і носа, бажано намочити її водою.

·         Невеликі низові пожежі можна погасити власноруч, збивши полум'я гілками листяних порід дерев, водою або вологим ґрунтом, затоптавши залишки загорянь ногами.

·         При гасінні пожеж слід залишатися поблизу доріг і просік і тримати зв'язок з іншими учасниками гасіння пожеж шляхом перекрикування.

·         Будьте обережні - при великих пожежах високі дерева можуть обрушитися прямо на вас і серйозно травмувати. Контролюйте ситуацію.

·         У місцях торф'яних пожеж можуть утворюватися вельми глибокі воронки, тому при гасінні торфовищ потрібно мати при собі довгу палицю, якою зручно перевіряти глибину вигорілого шару торфу.

·         При виході з вогнища пожежі потрібно в обов'язковому порядку проінформувати місцеву адміністрацію та пожежну службу про площу пожежі, його локалізації та характер.

Знаючи правила поведінки при пожежі, можна врятувати не тільки своє життя, а й життя інших людей.

Перша допомога при опіках

·         У першу чергу потрібно викликати швидку медичну допомогу за номером телефону «103».

·         Потерпілого слід віднести подалі від вогню і диму, посадити або покласти його.

·         Слід місця опіку обливати водою протягом 15 хвилин, але взимку в морози робити це потрібно максимально обережно, щоб не отримати до опіків ще переохолодження чи обмороження.

·         При можливості з уражених місць потрібно зняти взуття, одяг, аксесуари (годинник, кільця, браслети).

·         Якщо одяг не пристала до тіла, потрібно теж зняти її з уражених опіками ділянок тіла потерпілого.

·         Опіки можна залишати відкритими, їх потрібно прикрити чистою тканиною без ворсу, для цієї мети можна використовувати чисті наволочки або простирадла.

·         Не можна чіпати НІЧОГО, ЩО пристає до місця опіку.

·         Можна змащувати опіки лосьйонами, кремами або маслами.

·         Ні в якому разі не можна проколювати пухирі.

Будьте обережнi, не панiкуйте, зберiгайте спокiй i дiйте по правилах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Засоби пожежогасіння

Засоби пожежогасіння: шанцевий інструмент, вогнегасники, ручний пожежний інвентар

Вогнегасні засоби

Вода. Основний ефект гасіння - охолодження горючих предметів нижче температури горіння. Недоліки гасіння водою: замерзання води при від'ємних температурах; вода не гасить горючі рідини з температурою кипіння нижче 80⁰С; спричиняє значні збитки для обладнання та будівель; при гасінні електрообладнання можливе враження електричним струмом; погано змочує деякі волокнисті і тверді речовини, тому при їх гасінні водою ефект відсутній.

Піна буває хімічна та повітряно-механічна. Хімічна піна складається з бульбашок вуглекислого газу, повітряно-механічна -містить бульбашки повітря. Вогнегасна дія піни - охолодження верхнього шару та ізоляція горючих предметів від атмосферного повітря. Піна не застосовується для гасіння електрообладнання під напругою та таких активних речовин як калій, натрій, сірковуглець, з якими вона вступає в реакцію.

Вуглекислота (СО₂) використовується, в основному, для гасіння електроустановок. Вуглекислотою не можна гасити етиловий спирт, в якому вона розчиняється, а також целулоїд, терміт, що горять без доступу повітря. При гасінні вуглекислотою у закритих приміщеннях концентрація СО₂ зростає, що небезпечно для життя.

Порошки. Порошкова хмара створює захист від теплового випромінювання, тому пожежу можна гасити без спеціальної захисної одежі. При потраплянні порошків на розжарені предмети відбувається розклад солей та виділення негорючих газів, що підсилює вогнегасну дію порошку. Проте, в закритих приміщеннях при гасінні порошками створюється висока запиленість повітря, порошки також мають слабкий охолоджуючий ефект, що може призвести до повторного загорання.

У будівлях вогнегасники встановлюють поблизу пожежних кранів, а також на видних та в доступних місцях на висоті 1,5 м. від підлоги.

Для зв'язку при пожежі використовують телефон, радіо, радіотелефон, установки автоматичного і напівавтоматичного зв'язку. Для попередження людей у приміщеннях може використовуватися спеціальна система зв'язку, внутрішня радіотрансляційна мережа, а також звукові сигнали оповіщення (автоматична система сигналізації)

Основними складовими систем автоматичної сигналізації є: датчики, що монтуються в будинках або на території об'єктів і призначені для подачі сигналу при пожежі; приймальні апарати (станції), що забезпечують прийом сигналів від датчиків; лінії комунікацій, що з'єднують датчики з приймальними апаратами; джерела електропостачання (рис 3.6.).

За принципом дії датчики поділяються на: теплові, димові, світлові, комбіновані.

Теплові датчики - реагують на підвищення температури довкілля та поділяються на: максимальні, що спрацьовують при підвищенні температури до встановленого критичного значення; диференційні, що спрацьовують при підвищенні температури довкілля з певною швидкістю; максимально-диференційні.

Димові датчики - поділяються на іонізаційні і фотоелектричні. Димові датчики не можна встановлювати в приміщеннях з температурою повітря нижче - 30°С і вище 60°С, відносною вологістю вище 80%, а також у дуже запилених приміщеннях і місцях, де можуть бути пари кислот.

Світлові датчики - реагують на ультрафіолетове чи інфрачервоне випромінювання.

Комбіновані датчики - побудовані на принципах спрацьовування теплових і димових датчиків.

Сигнали від датчиків надходять до прийомних станцій пожежної сигналізації та автоматичних засобів пожежогасіння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правила надання першої медичної допомоги.

Принципи надання першої долікарської допомоги.Надання першої допомоги при нещасних випадках. Втрата свідомості (ВС). Штучне дихання (ШД). Зовнішній масаж серця. Шок. Непритомність. Струс мозку. Кровотечі. Переохолодження. Відмороження. Перегрівання. Термічні опіки. Хімічні опіки. Ураження електричним струмом

Принципи надання першої долікарської допомоги. Перша допомога - це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. По-перше: якщо є потреба і можливість, необхідно винести потерпілого з місця події. По-друге: оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ці ділянки. Потім необхідно іммобілізувати і запобігти травматичному шокові.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:

• правильність і доцільність;
• швидкість;
• продуманість, рішучість, спокій.

Надання першої допомоги при нещасних випадках:

1. При поранені необхідно зняти чи розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після - накласти ватний тампон і забинтувати. Сильний крововилив зупинити за допомогою джгута. Коли немає джгута можна користуватися ремінцем, хусткою чи косинкою. Джгут накладається літом на 2 години, зимою на 1 годину.

2. При ударі слід застосувати лід, холодні компреси, стягуючі пов'язки.

3. При розтягненні м'язів кладуть холодні компреси в область суглоба.

4. При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до тулуба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря не можна.

5. Основне завдання першої допомоги при переломах - створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дошок, прутів, картону і т. п. При відкритому переломі спочатку накладають стерильну пов'язку на рану, а після уже бинтують шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати.

Втрата свідомості (ВС) - це стан, коли потерпілий не реагує ні на що, нерухомий, не відповідає на запитання.

Причини можуть бути різні, але всі вони пов'язані з ураженням центру свідомості мозку (при травмах, шоці, нестачі кисню, замерзанні тощо). Ознаки ВС виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності, закінчуючи станом клінічної смерті. При ВС велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога. В першу чергу необхідно винести потерпілого з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У випадку зупинки дихання і серцебиття треба розпочати оживлення методом штучного дихання і закритого масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна поїти. Транспортувати її треба у фіксованому стані на боці.

До оживлення входить проведення двох основних процедур: заходів щодо відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зовнішній масаж серця). Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти життя і смерть. Так, серцебиття визначається рукою або на слух зліва, нижче соска, а також на шиї, де проходить найбільша сонна артерія або ж на внутрішній стороні передпліччя. Наявність дихання встановлюється за рухами грудної клітки, за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, за звуженням зіниць при раптовому освітленні очей або після їх затемнення рукою.

При встановленні ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги. Але навіть при відсутності перелічених ознак до тих пір, поки немає повної впевненості у смерті потерпілого, необхідно надавати йому допомогу у повному обсязі. Смерть складається з двох фаз: клінічної та біологічної. Клінічна смерть триває 5-7 хв., але незворотні явища в тканинах ще відсутні. У цей період, поки ще не сталось тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити. Першими ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки та її висихання, деформація зіниць при здавлюванні, трупне задубіння, трупні синюваті плями.

Штучне дихання (ШД). Найефективнішим способом ШД є дихання "з легень у легені", яке проводиться " з рота в рот" або " з носа в ніс". Для цього відводять голову потерпілого максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому в рот. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-20 раз на хв. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тонкої тканини.

Якщо пошкоджено і обличчя проводити ШД з "легень в легені" - неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки.

Зовнішній масаж серця. Здійснюється у випадку його зупинки. При цьому робиться ритмічне стиснення серця між грудиною та хребтом. На нижню частину грудини кладуть внутрішньою стороною зап'ястя одну руку, на яку з силою надавлюють з частотою 60 разів на хв. покладеною зверху другою рукою. Сила здавлювання повинна бути такою, щоб грудина зміщувалась вглибину на чотири, п'ять см., масаж серця доцільно проводити паралельно з Ш Д для чого після двох - трьох штучних вдихів роблять 15 здавлювань грудної клітки.

При правильному масажі серця під час натискання на грудну клітку відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіра обличчя і губи, з'являться самостійне дихання. Не втрачайте пильності. Не забувайте про можливість зупинки серця або дихання. Ви тільки почали надавати першу допомогу. Будьте готові до раптового другого приступу. Щоб його не пропустити, треба стежити з зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.

Шок. Причини - сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснажування захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин.

Ознаки - блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості, посилене дихання і пульс, зниження АТ. При важкому шоці - блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення.

Допомога: для запобігання і розвитку шоку є ефективна та своєчасна допомога, яка надається при будь-якому пораненні. Якщо шок посилився, необхідно надати першу допомогу, яка відповідає пораненню. Потім потерпілого закутують у ковдру, кладуть у горизонтальне положення з дещо опущеною головою. У разі спраги, коли не має пошкоджень внутрішніх органів, дають пити воду. Заходами, що перешкоджають виникненню шоку, є тиша, тепло, зменшення болю, пиття рідини.

Непритомність. Причини - раптова недостатність кровонаповнення, мозку під впливом нервово - емоційного страху, вертикального прискорення тіла, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють рефлекторному розширенні м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок.

Ознаки - звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею буває блідість, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, АТ знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів за хвилину.

Допомога. При непритомності треба покласти хворого на спину, трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку. Потім вивільнюють шию і груди від одягу, який їх здавлює, поплескують по щоках, поливають обличчя, груди холодною водою, дають нюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба думати про западання язика. У крайньому разі вживають заходи до оживлення.

Струс мозку. Причини - травматичне пошкодження тканин в діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і забитті голови. При цьому можуть виникати дрібні крововиливи і набряк мозкової тканини.

Ознаки - моментальна втрата свідомості, яка може бути короткочасна або тривати кілька годин. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.

Допомога. Для запобігання удушенню потерпілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернута на бік. На голову кладуть охолоджувальні компреси, при відсутності або порушенні дихання проводять штучне оживлення. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості потерпілого треба негайно госпіталізувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

Кровотечі. Причини - пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.

Ознаки - артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові. Кров б'є фонтаном. При капілярній кровотечі вона виділяється краплями. Венозна кров має темно-червоне забарвлення.

Допомога. Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою давлючої пов'язки. При кровотечі з великим припливом крові - передавлюють артерію пальцем вище місця поранення, а потім накладають давлючу пов'язку. При кровотечі стегнової артерії накладають джгут вище від місця кровотечі. Під джгут кладуть шар марлі, щоб не пошкодити шкіру і нерви, і вставляють записку із зазначеним часом його накладання.

Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, інакше омертвіє кінцівка. Якщо протягом цього періоду немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5-2 год. джгут на кілька хвилин відпускають, кровотечу при цьому зменшують іншими методами (давлючим тампоном), а потім знову затягують джгут. При кровотечі сонної артерії рану по можливості здавлюють пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.

Капілярна кровотеча добре зупиняється давлючою пов'язкою. Для цього шкіру навколо обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, в місці локалізації його треба зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути в середину і викликати ускладнення. Венозну кровотечу зупинити легше, ніж артеріальну. Для цього досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, накласти давлючу пов'язку.

Якщо потерпілий відкашлює яскраво червоною спіненою кров'ю - легенева кровотеча. При цьому дихання утруднене. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Хворому забороняється говорити і рухатись, необхідна госпіталізація.

Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася. Потерпілому забезпечують напівлежаче положення, ноги згинають в колінах. При значній крововтраті може розвинутись шок. Перш за все треба зупинити кровотечу, по можливості напоїти чаєм. Потерпілому надають положення, при якому голова, для нормального її кровозабезпечення має бути дещо нижче тулуба.

Переохолодження. Наступає в наслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм холодового фактора і розладу функцій життєво важливих систем організму, який настає при цьому. Цьому сприяє втома, малорухомість.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час скорочуватись. При зниженні температури тіла до 34-320С затьмарюється свідомість, припиняється вільне дихання, мова стає неусвідомленою.

Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло шляхом розтирання. Дають випити кілька склянок теплої рідини.

При середньому і важкому станах енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, 100-150г 40% спирту-ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає роблять штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.

Відмороження. Виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотиканні тіла до холодного металу на морозі, і з зрідженим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищеній вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій температурі повітря (ОС). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму в наслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожуються пальці рук і ніг, ніс, вуха, щоки.

Розрізняють 4 ступеня відмороження тканин:

• Почервоніння і набряк.
• Утворення пухирів.
• Утворення струпа.
• Омертвіння частин тіла.

Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпілого біля джерела тепла і тут продовжити розтирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а також рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають до суха, змочують спиртом, горілкою або одеколоном. Взуття з відморожених частин тіла треба дуже акуратно зняти, якщо це не вдається зробити, треба розпороти ножем ті частини одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Перегрівання. Настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь - загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, посилена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорені, температура тіла 37,5 - 38,9°С.

Середній ступінь - температура тіла 39 - 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120 - 130 ударів за хвилину, часте і поверхневе дихання. Тяжкі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, говорять про тепловий удар.

Якщо довго діяли сонячні промені - сонячний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судороги, порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечовиділення, припиняється дихання.

Допомога. Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне місце. Обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянки серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба налагодити штучне дихання.

Термічні опіки. Виникають при дії високої температури (полум'я, попадання на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів, тощо).

Ознаки - залежать від тяжкості. Розрізняють 4 ступені опіків:

• І - почервоніння шкіри і набряк;
• II - пухирі наповнені жовтуватою рідиною;
• III - утворення некрозу шкіри (струпів);
• IV - обвуглювання тканин.

При великих опіках виникає шок.

Допомога. Необхідно швидко винести або вивести потерпілого з зони вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (якщо качатися по землі).

При опіках першого ступеня треба промити уражені ділянки шкіри асептичними засобами, потім обробити спиртом - ректифікатом. До обпечених ділянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місця опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. Попечену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100-150мл вина або горілки. При втраті свідомості в результаті отруєння чадним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання треба зробити ШД.

Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіри і слизову оболонку концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору. При загоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки - за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на 4 ступені:

• чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводиться болем і почуттям опіку.
• великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми;
• потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, годин. Шкіра набрякає, виникають різкі болі;
• глибоке змертвіння не лише шкіри, а й підшкірне жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змивають їх струменем води не менше як 10-15 хв., поки не зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини в дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3% розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при дотиканні з вологою. Якщо не відомо яка хімічна речовина викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку, після чого треба спробувати зняти або зменшити біль.

Ураження електричним струмом. Причина - робота з технічними електричними засобами, пряме дотикання до провідника або джерела струму і непряме - за індукцією. Змінний струм уже під напругою 220 В викликає дуже тяжке ураження організму, яке посилюється при мокрому взутті і руках. Електричний струм викликає зміни в нервовій системі, її подразнення, параліч, спазм м'язів, опіки. Може статися судорожний спазм діафрагми головного дихального м'яза і серця. Внаслідок цього відбувається зупинка серця і дихання.

Допомога. При пораненні електричним струмом необхідно швидко знеструмити електролінію. Коли не можливо цього зробити, то для звільнення потерпілого від дії електроструму необхідно користуватися матеріалом, який знаходиться поблизу - сухою палкою, дошкою, одягом, гумовими рукавицями. Не можна брати металеві і мокрі предмети, а також торкатися до ділянок тіла потерпілого, яке не вкрите одягом.

Коли потерпілий при пам'яті, його треба покласти зручно і до прибуття лікаря забезпечити спокій, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря. При втраті свідомості необхідно провести додаткові заходи: скропити водою обличчя, розстебнути і зігріти тіло, дати понюхати нашатирний спирт. При відсутності чи слабкому нерівному диханні треба зробити штучне дихання. Штучне дихання необхідно проводити до повного його встановлення чи прибуття лікаря.

Ураження блискавкою. Ознаки подібні до ознак ураження електричним струмом і явищ електроопіку.

Допомога. Дії аналогічні діям при ураженні електричним струмом. Закопувати потерпілого в землю не можна: грудна клітка, здавлена землею не може розширюватись, навіть коли з'являється самостійне дихання.

Тривале здавлення тканин. Причина - падіння тягарів при обвалах, придавлювання в інших ситуаціях.

Ознаки - через кілька годин після здавлення тканин розвиваються тяжкі загальні порушення, схожі до шоку, сильний набряк здавленої кінцівки. Різко зменшується виділення сечі, вона стає бурою. З'являються блювання, марення пожовтіння, потерпілий втрачає свідомість, навіть може померти. Допомога. Постаратися звільнити від здавлення. Обкласти уражене місце льодом, холодними пов'язками, на кінцівку накласти шинну пов'язку, не туго бинтуючи пошкоджені ділянки тіла.

Попадання стороннього тіла в око. Причини - попадання пилинок, дрібних комах, рослинних часток, тощо. Ознаки - біль, різь, сльозотеча і почервоніння ока, сильне подразнення.

Допомога. Для видалення стороннього тіла необхідно відтягнути або вивернути повіку. Стороннє тіло видаляють кінчиком чистого носовика або тканини.

Надання першої допомоги при утопленні. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов'язково потрапляє в легені (75-95% всіх утоплень). При рефлекторному звуженні в голосову щілину (сухе утеплення) вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% утоплень). Зустрічаються утеплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку. Утеплення може наступити при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.

Ознаки - у випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують зразу після занурення в воду, у початковий період після його підняття на поверхню відмічається загальмований або збуджений стан, шкіра і видимі слизові бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, потерпілого морозить. Верхній відділ живота - здутий, нерідко буває блювання шлунковим вмістом з проковтнутою водою.

Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігається протягом кількох днів. Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого становило не більше кількох хвилин і після витягнення з води не було свідомості, шкіра синюшна, з рота і з носа витікає піна рожевого кольору, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабий не ритмічний. Стан організму характеризується як агональний.

У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду на 2-3 хв. самостійне дихання і серцева діяльність як правило, відсутні, зіниці розширенні і не реагують на світло, шкіра синюшна. Всі ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті. При сухому утопленні посиніння шкіри виражене менше, в агональному періоді відсутнє витікання піни з рота, у випадку ж клінічної смерті її тривалість становить 4-6 хв.

Утоплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серцевої діяльності, характеризується різкою блідістю шкіри, відсутністю рідини в порожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширення зіниць. У таких утоплеників клінічна смерть може тривати до 10-12 хвилин.

Допомога. Рятувати утопленика треба швидко, бо смерть настає через 4-6 хвилин після утоплення. Підпливши до потопаючого ззаду, треба взяти його під пахви так, щоб голова була над водою, повернута обличчям, і пливти з ним до берега. Потім якнайшвидше треба очистити порожнину рота і глотку утопленого від слизу, мулу та піску, швидко видалити воду з дихальних шляхів: перевернути хворого на живіт, перегнути через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів надавити на спину. Після цього потерпілого повертають обличчям догори і починають робити оживлення.

Коли утоплений врятований у початковому періоді утоплення, треба перш за все вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, до суха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий без свідомості при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50 градусів ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.

Отруєння загального характеру. Причина - вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, як правило починається через 2-3 год. після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год.

Ознаки - загальна слабість. Нудота, блювота (неодноразова), переймоподібний біль в животі, блідість, підвищення температури тіла до 38-400С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і пронос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.

Допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювоту подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Потім дають багато чаю, соків, але не їжу. В перший час необхідний постійний нагляд за хворим, щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу.

При отруєнні ядохімікатами потерпілого треба негайно винести з зараженої зони, звільнити від забрудненого і тісного одягу. Попавши в очі чи на шкіру ядохімікати потрібно змити великою кількістю води. Очі промити 2% розчином харчової соди чи борної кислоти.

При попаданні ядохімікатів в шлунок потерпілому дати випити кілька склянок води чи слабо рожевого розчину марганцю. Після блювання дати випити півсклянки води з 2-3 ложками активованого вугілля. Ввести слабкі засоби (100-150 мл 30% розчину сірчанокислої магнезії чи гірської солі 20 г на півсклянки води).

При гострому отруєнні чадним газом потерпілого необхідно винести з зони зараження. Ліквідувати все, що затрудняє дихання, забезпечити тілу зручний стан. При втраті свідомості дати вдихнути нашатирний спирт, намочити груди і обличчя холодною водою і розтерти.

Коли дихання не порушено, необхідно негайно зробити інгаляцію киснем; при зупинці дихання інгаляцію киснем вводити разом з штучним диханням.

Всі заходи першої допомоги проводити до встановлення нормального дихання і кровообігу.

Гіпоксія (кисневе голодування). Головною причиною виникнення розладів діяльності організму є зниження напруги кисню у крові - гіпоксія. Виникає у всіх випадках, коли зменшується парціальний тиск кисню у дихальному середовищі, також при запаленні легень, інших порушеннях легеневої тканини, редукції гемоглобіну, при отруєнні чадним газом. Гостра гіпоксія може виникнути при тривалій затримці дихання, під час пірнання, при інтенсивному фізичному навантаженні.

Ознаки - вираженість прояву залежить від швидкості падіння парціального тиску кисню у дихальній суміші. Розрізняють 4 стадії:

1. Збільшення легеневої вентиляції, прискорення пульсу, легке запаморочення. Підвищення артеріального тиску.

2. Послаблюється мислення, дихання і пульс часті, стук у скронях, запаморочення, інколи настає періодичне дихання (Чейн-Стокса).

3. Посиніння шкірних покривів, плутаність мислення, нудота, блювота, клінічні судоми, втрата свідомості.

4. Втрата свідомості, можлива зупинка дихання, після чого серце ще деякий час продовжує скорочуватись.

Відсутність чітких ознак кисневого голодування робить його особливо небезпечним.

Допомога. Максимально швидко забезпечують умови для нормального дихання - атмосферним повітрям, при можливості дають вдихати чистий кисень. Якщо гіпоксія супроводиться втратою свідомості, зупинкою дихання, роблять штучне дихання, непрямий масаж серця. Після успішного здійснення реанімаційних заходів - створюють спокій, зігрівають потерпілого.

Отже, описані причини, ознаки і необхідні дії щодо надання першої допомоги потерпілим в умовах боротьби за виживання, ми сподіваємося, відіграють свою позитивну роль у складних і екстремальних ситуаціях виробничої сфери, а також у побуті. Але треба завжди пам'ятати, що важливо точно визначити симптоми, прийняти правильні рішення і, не втрачаючи часу, починати надавати допомогу, чітко додержуючись основних принципів: правильність і доцільність, швидкість, продуманість, рішучість і спокій.

Термінові міри після укусу комара, москіта. Витяжкою з нагідок змащувати місце через кожні 15-20 хв. Посипати порошком фурациліну місце укусу після змащування витяжкою нагідок, або:

• Мазь з олії богульника - змастити місце укусу.
• Намочити місце укусу 5% содовим розчином, після цього помазати дитячим кремом.
• Вкушене місце протерти розчином аміаку.
• Компрес з тертої сирої картоплі.
• Область укусу змастити 1-2% розчином калію перманганату, спиртово-ефірної суміші.
• Соком листя петрушки змастити місце укусу.

При укусі бджіл і ос. Добре допомагає змащування місця укусу свіжим соком цвіту нагідок чи витяжки нагідок, або:

• Богульник -витяжка, 2ст. ложки на склянку окропу.
• Відвар з коріння череди.
• Листя петрушки - сік листя тертого коріння петрушки, як знеболюючий засіб.
• Подорожник широколистий - свіжі порізані листя прикладені до місця укусу, висмоктують отруту, обезболюють, попереджують появу пухлин.
• Ріпчаста цибуля, розрізана навпіл - прикласти до місця укусу.
• Цвіт малини - змастити настоєм.
• Таблетка валідолу - прикласти до місця укусу.
• Розтерте листя м'яти.
• Розтерте листя кульбаби.
• Пижма, цвіт розтертий. При багаторазових укусах - ванни з свіжого коріння і плодів бузини.

Перелік медичних засобів першої допомоги.

Медичні засоби	Призначення	Кількість
Власні перев'язочні антисептичні засоби	Для накладання пов'язок	5 шт.
Бинти	-//-//-	5 шт.
Вата	-//-//-	5 пач.
Ватно-марлевий бинт	Для бинтування при переломах	3 шт.
Джгут	Зупинка кровотечі	1 шт.
Шини	Закріпити кінцівки при переломах і вивихах	3-4 шт.
Гумовий міхур для льоду	Охолодження пошкодженого місця при переломах і ударах	1 шт.
Чайник	Приймати ліки і промивати очі	1 шт.
Настойка йоду	Змащувати навколо рани; свіжі синяки, подряпини	10 ампул
Нашатирний спирт	Для приведення в свідомість при непритомностях, втраті свідомості	1 флакон або 10 ампул
Краплі валеріани	Для захисту нервової системи і серцевої нестачі	1 тюб.
Валідол	Застосовувати при сильних болях в області серця по 1 табл. під язик	1 пак.
Борна кислота	Для приготування розчинів	1 пак.
Сода питна	Для приготування розчинів	1 пакет
Розчин борної кислоти (2-4%)	Для промивання очей, полоскання рота	250 мл.
Розчин питної соди (2-4%)	Промивати очі і полоскати рот при опіках кислотою	500 мл.
Розчин оцтової кислоти (3%)	Промивати шкіру при опіках лужною содою	500 мл.
Марганцевокислий калій	Промивати шкіру при опіках кислотою і лужними содами, промивати шлунок при отруєнні	15 г.
Вазелін	Змащувати шкіру при опіках І ступеня	2 короб.
Борна мазь	Змащувати обморожені ділянки шкіри	1 банка
Мило і рушник

 

 

 

Отруйні речовини та їх класифікація

Сильнодіючі отруйні речовини(СДОР). Ураження людей та надання першої допомоги

В даний час у світі використовуються в промисловості, у сільському господарстві і для побутових цілей мільйони тонн токсичних речовин, у тому числі 500 речовин, що відносяться до групи СДОР — найбільш токсичних для людини. Крім того, щорічно у світі спалюють до 10 млрд. тонн палива (кам’яне вугілля, нафта, газ, сланці), внаслідок чого надходять в атмосферу, грунт, воду рік, а потім і в організм людини більш ніж 100 млн. тонн оксидів азоту, а усього до 700 різноманітних речовин. Внаслідок такого хімічного впливу на зовнішнє середовище створилася винятково несприятлива екологічна ситуація, у т. ч. і в нас у країні.

На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік.

Небезпека функціонування цих об’єктів господарської діяльності пов’язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) в атмосферу та прилеглу територію отруйних речовин.

Основними представниками СДОР, що використовуються у виробництві (зберігаються) на території області, є аміак, хлор, різні кислоти, ртуть.

До об’єктів, які виробляють, використовують або зберігають СДОР відносяться: підприємства харчової і м’ясо-молочної промисловості, які мають холодильні установки, у яких використовується як холодогент аміак; водопровідні та очисні споруди. на яких застосовуються хлор; залізничні станції, які мають колії відстою пересувного складу з СДОР; склади і бази з запасами СДОР, інші об’єкти.

В наслідок аварії виникає зона хімічного зараження, яка включає ділянку розливу і територію над якою розповсюдились пари СДОР у вражаючих концентраціях.

Глибина і ширина зони зараження залежить від кількості СДОР, їх фізичних властивостей і токсичності, метеоумов і рельєфумісцевості.

По токсичних властивостях СДОР в основному являються речовинами загально отруйної і удушливої дії. Вони викликають отруєнняорганізму і ураження органів дихання. При попаданні на тіло людини рідини речовин виникають ураження поверхні шкіри.

На території області використовується у виробництві до 120 тонн аміаку, 3 тонн хлору та 13 тонн інших отруйних речовин.

Основними способами захисту людей від ОР і СДОР є:

- використання засобів індивідуального захисту;

- укриття у сховищах;

- евакуація за межі зон хімічного зараження.

Дії населення у випадку загрози виникнення хімічної небезпеки:

Сирени і переривчасті гудки підприємств - це сигнал «Увага всім!».

При цьому необхідно:

- негайно увімкнути приймач радіотрансляційної мережі або телевізор та уважно вислухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій;

- при оголошенні небезпечного стану не панікувати;

- необхідно вжити заходів для зменшення проникнення отруйних речовин у квартиру (будинок), для чого щільно закрийте вікна та двері;

- попередити сусідів, допоможіть інвалідам, дітям та людям похилого віку;

- підготувати запас питної води: набрати воду в герметичний посуд чи ємності, підготувати найпростіші засоби санітарного оброблення (мильний розчин для миття рук);

- підготуватися до можливої евакуації, для чого: упакуйте в герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2 - 3 доби.

Дії населення у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

Одержавши повідомлення (по радіо або з інших джерел) про викид (розлив) в атмосферу СДОР та про небезпеку хімічного зараження, необхідно виконати наступні заходи:

- по можливості негайно залишити зону хімічного забруднення;

- виходити із зони зараження у бік, протилежний напрямку вітру, при цьому обходити тунелі, яри, лощини ( в низинах може бути висока концентрація СДОР);

- надягнути засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри;

- якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти з району аварії неможливо, залишитися у приміщенні, але негайно та надійно герметизувати приміщення, зменшивши можливість проникнення СДОР (парів, аерозолів);

- при підозрі на ураження СДОР необхідно уникати будь-яких фізичних навантажень, вживати велику кількість рідини (чай, молоко, сік, вода);

- вийшовши із зони зараження, зняти верхній одяг, ретельно вимити очі, ніс та рот, по можливості прийняти душ.

Надання першої допомоги при ураженні СДОР:

Перша допомога ураженим СДОР повинна бути надана, як можна раніше після ураження. Вона здійснюється, як правило силами населення у порядку надання само і взаємодопомоги.

Передовсім необхідно негайно захистити органи дихання від подальшої дії СДОР.Для цього надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2-процентним розчином питної соди в випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком - водою або 5-процентним розчином лимонної кислоти. Винесіть потерпілого із зони зараження та забезпечте йому спокійі тепло.

Перша медична допомога ураженим СДОР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках, очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

Стисла характеристика окремих отруйних речовин

Аміак - безбарвний газ з характерним різким запахом «нашатирного спирту». З повітрям аміак утворює вибухонебезпечні суміші.

Десятипроцентний розчин аміаку надходить у продаж під назвою «нашатирний спирт», який широко використовується у медицині та побуті. 18-20-процентний розчин називається «аміачною водою» і використовується як добриво. Аміак використовують при добуванні азотної кислоти, мінеральних добрив, світлокопіювальних елементів на основі діазосполук. Рідкий аміак використовують як робочу речовину холодильних машин. Перевозиться аміак в зрідженому стані під тиском. Коли попадає в атмосферу - димить. Речовина добре розчиняється у воді, тому заражає водойми у випадку проникнення його у водне середовище.

Аміак викликає пошкодження органів дихання, при цьому з’являються сильні серцебиття. Пари аміаку дуже сильно подразнюють слизову оболонку, шкіряні покрови, викликають почервоніння, свербіння та опіки шкіри. Спричиняє різі в очах, причому відбувається посилене виділення сліз. У випадку попадання рідкого аміаку і його розчинів на шкіру можливе обмороження.

Захист органів дихання від аміаку забезпечують фільтруючі промислові та ізолюючі протигази, респіратори.

При розливі рідкого аміаку і концентрованих його розчинів не можна доторкатися до розлитої рідини. При інтенсивному розливі розлиту речовину огороджують земляним валом, а місце розливу нейтралізують слабким розчином кислоти, промивають великою кількістю води.

Перша медична допомога при отруєнні аміаком.

Якщо ж ураження аміаком відбулося:

- слід як найшвидше винести потерпілого на свіже повітря;

- перевозити потрібно в лежачому стані;

- потерпілого необхідно забезпечити теплом та спокоєм, давати дихати зволоженим повітрям (інгаляція);

- при зупинці роботи легенів не можна робити штучне дихання;

- шкіру і очі треба промивати водою не менше 15 хвилин, 1-процентним розчином борної кислоти, очі закапувати 2 - 3 краплями 30 % розчину альбуциду, в якому є тепле оливкове масло.

Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким характерним задушливим запахом. Малорозчинний у воді. Він приблизно в 2,5 рази важчий за повітря, тому накопичується у низинах. У великих кількостях використовується для відбілювання тканин і паперової маси, знезараження питної води. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Щорічне споживання у світі хлору становить десятки мільйонів тонн.

При випаровуванні та з’єднанні з водяною парою у повітрі стелиться над землею у вигляді туману зеленувато-білого кольору, може проникати в нижні поверхи та підвальні приміщення будинків. При виході в атмосферу димить. Його пари сильно подразнюють органи дихання, очі, шкіру.

Мінімально відчутна концентрація хлору в повітрі - 2 мг\м3.

Дія хлору протягом 30 - 60 хвилин у межах 100 - 200 мг\м3 - небезпечна для життя, вища концентрація миттєво викликає смерть.

Гранично допустима концентрація хлору в атмосфері така:

середньо добова - 0,03 мг\м3;

максимальна разова - 0,1 мг\м3;

у робочому приміщенні - 1 мг\м3.

Органи дихання та очі від хлору захищають фільтруючі та ізолюючі протигази.

При ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах з викидом хлору користуються ізолюючими протигазами, прогумованими костюмами, гумовими чобітьми та рукавицями.

Наявність хлору в повітрі та його концентрацію можна визначити за допомогою універсального аналізатора, а також приладами хімічної розвідки.

При виробничій аварії на хімічно небезпечному підприємстві, при зберіганні чи транспортуванні хлору може статися витік речовини і її концентрація в повітрі буде небезпечною для людей, тварин і навколишнього середовища. У цьому випадку необхідно не допустити людей у небезпечну зону без засобів захисту та не допускати попадання хлору на незахищену шкіру.

Головними ознаками отруєння хлором є: різка біль у грудях, сухий кашель, порушення координації руху, задишка, різь в очах, сльозотеча. Пари хлору викликають опіки слизової оболонки дихальних шляхів, шкіри та очей. Вдихання великої кількості сильно концентрованих парів хлору може призвести до смертельних випадків.

Перша медична допомога при отруєнні хлором. Якщо сталося отруєння хлором, потерпілого негайно виносять на свіже повітря, вкривають. Шкіру та слизові оболонки промивають 2-процентним содовим розчином не менше 15 хвилин. В разі відсутності дихання, треба зробити штучне дихання.

Азотна кислота - безбарвна рідина з різким запахом, легко кипить, частково розкладаючись, при 86°С. Азотна кислота належить до сильних кислот. Вона також є сильним окисником. Якщо міцна азотна кислота потрапляє на горючий матеріал (тирса, стружки і т.п.), то він може загорітися (самозагорання). Коли краплина міцної азотної кислоти попадає на шкіру, то утворюється виразка або залишається незмивна жовта пляма в результаті її взаємодії з білками. Цей же розчин кислоти випалює дірки в одязі.

Незважаючи на значну небезпеку, азотна кислота незамінна при виробництві багатьох барвників, лікарських препаратів, пластичних мас, вибухових речовин тощо. У зв`язку із великою окислювальною здатністю вона застосовується як окисник замість кисню у реактивних двигунах, забезпечуючи ефективне згорання ракетного палива.

При попаданні кислоти на тіло її потрібно змивати великою кількістю води, а потім нейтралізувати розчином питної соди.

Перша медична допомога при отруєнні азотною кислотою: в разі отруєння цією кислотою категорично забороняється промивати шлунок. Це може тільки підвисити рвоту і посприяти попаданню кислоти в дихальні шляхи. Шлунок промивають за допомогою спеціального зонду. Із шкіри, очей, губ кислоту змивають великою кількістю води (1 - 2 л).

Синильна кислота - прозора рідина. З водою синильна кислота змішується у всіх пропорціях, легко розчиняється у спиртах, бензині та інших розчинниках. У природі вона зустрічається в рослинах, наприклад, в ядрах кісточок вишень, слив. Синильна кислота має присмак гіркого мигдалю.

Використовують синильну кислоту для одержання амінокислоти та різних речовин, наприклад, акрилонітрилу, які необхідні при виробництві пластмас, а також як фумигант - засіб боротьби із шкідниками сільського господарства.

Можливі шляхи отруєння синильною кислотою: вдихання пари, проникнення через шкіру, приймання безпосередньо в середину.

При легкій формі отруєння відчувається металевий присмак, слабість. При тяжкій формі отруєння - головний біль, шум у вухах, болі в серці і, можливо, - смерть.

Перша медична допомога при отруєнні синильною кислотою: потерпілому в отруєній атмосфері одягнути протигаз, дати антидот (амінітрит) і вивести з зони зараження. Якщо стан потерпілого залишається тяжким, то через 5 хвилин дають повторно антидот. Захист органів дихання від синильної кислоти забезпечують фільтруючі та ізолюючі протигази. Наявність синильної кислоти в повітрі можна визначити приладами хімічної розвідки.

Ртуть - метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення - +38,90С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні!

Потрапивши до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється і залишається там на все життя.

Симптоми гострого отруєння виявляються через 8 - 24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви у верхніх дихальних шляхах, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, з`являється головний біль, апатія й емоційна нестійкість, починає порушуватись мова, тремтять руки, повіки, а у важких випадках – ноги і тіло. Ртуть уражає нервову систему, а тривалий вплив її викликає навіть божевілля.

Дії населення при розливі ртуті у приміщенні.

Якщо у приміщенні розбито ртутного градусника:

- виведіть з приміщення всіх людей;

- відчиніть навстіж усі вікна та двері у приміщенні;

- захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою;

- негайно починайте збирати ртуть, збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калію на 1 л води), дрібніші кульки збирайте щіткою на папір і теж скидайте у банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використання пилососа для збирання ртуті - забороняється;

- вимийте забрудненні місця мильно - содовим розчином ( 400 г мила і 500 г кальцинованої соди на 10 л води ) або розчином перманганату калію ( 20 г на 10 л води );

- зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями, і провітрюйте протягом трьох діб;

- утримуйте у приміщенні температуру 18-200С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт;

- вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступали на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у градуснику:

- виконайте всі застереження щодо безпеки, наведенні вище;

- ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері;

- швидко зберіть документи, продукти та інші необхідні речі;

- вимкніть електрику, газ та загасіть вогонь у грубах перед виходом з будинку;

- негайно викличте фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, за телефоном 102.

Боротьба з великою кількістю розлитої ртуті та її парів дуже складний процес. Хіміки називають його демеркуризацією.

Одиниці радіоактивності і дози випромінювання

Радіоактивність — перетворення ядер атомів одних елементів на інші, яке супроводжується іонізуючим випромінюванням.

Іонізуюче випромінювання — потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до його іонізації (перетворення нейтральних атомів в іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків.

Одиниця вимірювання радіоактивності — Беккерель (Бк, Вq). 1 беккерель дорівнює одному спонтанному розпаду на 1 сек. Внесистемна одиниця радіоактивності — Кюрі (Кu, Сu). 1 Кu дорівнює 3,7•1010 Бк.

В медичній практиці використовується одиниця активності — мг.екв.радия який враховує гамg—постійну, що характеризуєрадионуклід.

Розрізняють такі види іонізуючого випромінювання:

l — випромінювання — потік важких часток, які складені з двох нейтронів і двох протонів.

b — випромінювання — потік електронів або позитронів.

g — випромінювання — електомагнітне випромінювання, яке звільнюється при радіоактивному розпаді, тобто при переході ядра атома з одного енергетичного атому в інший. Довжина хвилі його випромінювання 0,05—10 н/м.

Rо — випромінювання — електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі < 0,05 н/м.

Кількість енергії, яке передається тканинам при дії іонізуючого опромінення називається дозою.

Дози можуть бути наступні.

Поглинута доза — енергія іонізуючого опромінення, поглинута опроміненим тілом (тканинами організму), в перерахунку на одиницю маси. Одиниця поглинутої дози — грей (Гр,Gу). 1 гр = 100 рад.

Еквівалентна доза — поглинута доза помножена на коєфіцієнт якості випромінювання, що враховує здатність даного вида випромінювання пошкоджувати тканини організма.

Коєфіцієнт якості опромінення найбільший у l — випромінення = 20, для b та g — випромінювання — 1. Одиниця еквівалентної дози — Зиверт (Зв). 1 зиверт = 100 бер (біологічний еквівалент рада).

Ефективна доза — еквівалентна доза, помножена на коефіцієнт, що враховує різку чутливість різних тканин до опромінення.

Якісні характеристики іонізуючого випромінювання

— енергія випромінювання (Дж, еВ)

— проникаюча здатність (м, см, мм)

— іонізуюча здатність.

Кількісні характеристики іонізуючого випромінення.

— поглинута доза

— еквівалентна доза

— експозиційна доза (характеризує іонізуючий ефект, рентген — та g— випромінювання)

— густина потоку частинок ( для корпускулярних випромінювань).

Якісні характеристики радіонуклідів

— вид ядерного перетворення (l — розпад, електронний b— розпад, позитронний g — розпад, К — захват, самовільне ділення ядер, термоядерна реакція)

— період напіврозпаду.

Кількісні характеристики радіонуклідів

— активність — число перевтілено (розпадів) за секунду. Одиниця активності — беккерель (Бк) — 1 бк = 1 ядерний розпад в секунду. Внесистемна одиниця активності — (Кюрі (Ки). 1 Ки = 3,7 . 10.. Бк.

Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

1) зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів («захист кількістю»);

2) скорочення часу роботи з джерелом («захист часом»);

3) збільшення відстані від джерел до людей («захист відстанню»);

4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання («захист екраном»).

Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-випромінювання є свинець і уран. Проте, з огляду на високу вартість свинцю й урану, Можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів — просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У цьому випадку, природно, еквівалентна товща екрану значно збільшується.

Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які виготовлені з матеріалів з малим атомним числом. У цьому випадку вихід гальмівного випромінювання невеликий. Звичайно як екрани для захисту від бета-випромінювань використовують органічне скло, пластмасу, алюміній.

Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

При Цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внутрішнє опромінення персоналу. Це може відбутися при надходженні радіоактивних ізотопів у навколишнє робоче середовище у вигляді газів, аерозолів, а також твердих і рідких радіоактивних відходів: Джерелами аерозолів можуть бути не тільки виконувані виробничі операції, але і забруднені радіоактивними речовинами робочі поверхні, спецодяг і взуття.

Основні принципи захисту

> використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді;

> герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

> заходи планувального характеру;

> застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів;

> використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

> дотримання правил особистої гігієни;

> очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

> використання радіопротекторів (біологічний захист).

Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту та шкіри персоналу не повинно перевищувати припустимих рівнів, передбачених Нормами радіаційної безпеки НРБУ-97.

У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття повинні пройти дезактивацію під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні відходи.

Рентгенорадіологічні процедури належать до найбільш ефективних методів діагностики захворювань людини. Це визначає подальше зростання застосування рентгене- і радіологічних процедур або використання їх у ширших масштабах. Проте інтереси безпеки пацієнтів зобов'язують прагнути до максимально можливого зниження рівнів опромінення, оскільки вплив іонізуючого випромінювання в будь-якій дозі поєднаний з додатковим, відмінним від нуля ризиком виникнення віддалених ,стохастичних ефектів. У даний час з метою зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення за рахунок діагностики широко застосовуються організаційні і технічні заходи:

• як виняток необгрунтовані (тобто без доведень) дослідження;

• зміна структури досліджень на користь тих, що дають менше дозове навантаження;

• впровадження нової апаратури, оснащеної сучасною електронною технікою посиленого візуального зображення;

• застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають дослідженню, тощо.

Ці заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпечення максимальної безпеки пацієнтів і оптимального використання цих діагностичних методів. Система забезпечення радіаційної безпеки пацієнтів може бути повною й ефективною, якщо вона буде доповнена гігієнічними регламентами припустимих доз опромінення.

                              

                                       Ігровий практикум

                      Про безпеку пам’ятай – у біду не потрапляй

  Мета. Вчити підлітків безпеці життя. Формувати в учнів правовий світогляд , уявлення про актуальні ризики в  інтернеті , Попереджувати правопорушення, безпритульність, бродяжництво, насильство,  булінг. Виховувати   відповідальність за свою поведінку .

Хід заняття.

   Вчитель. Сьогодні ми поміркуємо над ситуаціями, у яких підлітки постраждали із-за необережності при зустрічі з шахраями, хуліганами, злочинцями. Деякі зробили нещасними себе, своїх батьків, інших людей, тому що самі стали на шлях правопорушень, не зумівши протистояти тим, хто вже став на шлях протиправних дій.

1. Обговорення життєвих ситуацій і формулювання заповідей самозахисту для підлітків.

2. Виходячи з аналізу запропонованих ситуацій, учні розробляють правила самозахисту для підлітків.

Ситуація 1

Сашко захворів і в школу не пішов. Коли батьки пішли на роботу, в квартирі пролунав телефонний дзвінок. Незнайомий голос запитав, чи є вдома дорослі. Саша сказав, що всі дорослі на роботі і вдома один. Через годину подзвонили в двері і стали відкривати її ключем... Сашкові стало страшно...

Питання для обговорення

1. Яку помилку зробив Сашко, розмовляючи по телефону?

2. Як йому вести себе далі?

Підведення підсумків обговорення

На телефонні дзвінки незнайомих людей треба відповідати ухильно, що батьки зайняті і підійти до телефону зараз не можуть. Обов'язково запитати, куди і кому можна передзвонити.

Двері в квартиру відкривати не можна, як би не представлявся незнайомець. Не можна також погоджуватися що-небудь передавати сусідам або батькам - це може бути приводом, щоб увірватися у ваше житло. Якщо двері квартири хтось намагається відкрити, голосно запитайте: «Хто там?» і подзвони в міліцію. Якщо чужі продовжують ломитися в двері, з балкона або з вікна треба кликати сусідів або перехожих на допомогу.

Ситуація 2

Вадим, син забезпечених батьків, познайомився з дуже цікавими, на його погляд, хлопцями, які, дізнавшись, що вдома у Вадима є хороший фільм на відео, просять запросити їх в гості. Підлітки знають: вдома дорослих немає.

Питання для обговорення

Як вчинити Вадиму?

Підведення підсумків обговорення

Звичайно, запрошувати додому малознайомих хлопців не можна, особливо якщо дорослих немає вдома. Треба сказати хлопцям, що вони подивляться фільм в наступний раз, коли батьки будуть вдома і можна буде познайомитися з ними. Якщо це не відлякає нових знайомих і дружба на цьому не закінчиться, то запрошувати в дім таких хлопців можна.

Ситуація 3

Іра і Світлана затрималися на дні народження подруги, і повертатися додому довелося дуже пізно. Перехожих на вулиці практично не було, дівчата були раді, коли добралися до свого будинку без пригод. Перед ними в під'їзд зайшов тільки якийсь незнайомий чоловік. Подруги не замислюючись зайшли слідом за ним...

Питання для обговорення

1. Яку помилку зробили дівчинки?

2. Яка небезпека може їх чекати?

Підведення підсумків обговорення

Не можна входити в під'їзд або ліфт, якщо туди перед тобою зайшов чоловік або молодий хлопець. Це може бути грабіжник чи ґвалтівник, з якими впоратися буде важко. Не входь в ліфт з незнайомими, не вступай з ними в розмови. Краще залишитися на вулиці, зателефонувати додому по стільниковому телефону і попросити батьків спуститися вниз

. Ситуація 4

Біля багатоповерхівки до Наташі швидко підійшла добре одягнена миловидна дівчина, на вигляд студентка, з проханням занести  бабусі, у квартиру, на ііі поверх сумку, бо вона запізнюється. Наташа погодилась допомогти.

Питання для обговорення

1. Як уникнути подібної ситуації?

2. Чи правильно вчинила Наташа?

Підведення підсумків обговорення

Постарайся завжди і скрізь знаходитися з кимось удвох - з батьками або справжнім другом.

Не носи з собою велику суму грошей і не демонструй їх наявність перед оточуючими. Незаходь у будинки,Ю квартири незнайомих людей, ні під яким приводом не бери чужі речі.

Ситуація 5

Восьмикласниці Оля і Катя гуляли у парку відпочинку.  Було вже пізно і дівчатка хотіли розходитися по домівках, але до них підійшли незнайомі хлопці і завели невимушена розмова. Олі і Каті вони сподобалися. Відразу стало весело!

Нові знайомі запропонували продовжити знайомство і поїхати в кафе. До того ж неподалік стояла «крута тачка». Дівчатка не замислюючись сіли в машину, яка помчали їх невідомо куди...

Питання для обговорення

1. Які правила безпеки порушили дівчинки?

2. Як потрібно було вчинити в цій ситуації?

Підведення підсумків обговорення

Небезпечно знайомитися на вулиці. Не можна сідати до малознайомим особам в автомобіль, навіть якщо дуже хочеться покататися. Якщо невідомі особи тобі запрошують послухати музику, подивитися відеофільм, погратися із собакою (може бути будь-який інший привід), не поспішай погоджуватися, перш обов'язково порадься з батьками або будь-яким іншим дорослим, якого ти знаєш.

Ситуація 6

Сашко дуже поспішав додому, він обіцяв мамі повернутися не пізніше десяти.  Щоб скоротити шлях до дому, він звернув на досить темну і безлюдну стежку, що веде через пустир. Раптом йому дорогу перегородив незнайома людина.

Питання для обговорення

1. Як повинен поступити Сашко?

2. Яку помилку він допустив?

Підведення підсумків обговорення

Як би ви не поспішали, пізно ввечері треба ходити освітленими і багатолюдних вулицях, уникаючи небезпечних ділянок дороги.

Якщо на вас напали, не соромтесь, голосно кличте на допомогу. Носіть з собою свисток і користуйтеся ним в разі небезпеки.

Якщо вас грабують і ви не впевнені, що можете чинити рішучий опір злочинцеві, віддайте те, що у вас вимагають. При цьому зверніть увагу на особливі прикмети злочинця і не втрачаючи часу, повідомте про все в поліцію.

 

 

. ЯК СКАЗАТИ « НІ »

  Розглядаються види заперечень на прикладі: Після школи ти з товаришами зайшов у гості до одного з них. Його батьків немає дома. Товари дістає з холодильника декілька банок пива і пропонує одну тобі. Ти не хочеш, або розумієш, що неможна. Як ти скажеш «НІ»?

ПРОСТЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ: «Спасибі, я не хочу.», «Спасибі, ні».

ЗАПЕРЕЧЕННЯ З ВИСЛОВЛЮВАННЯМ ДУМКИ, ПОЗИЦІЇ: «Я не вживаю алкоголю», «Ні, це не для мене».

ЗАПЕРЕЧЕННЯ З ПРИЧИНОЮ: «Ні, мені ще готуватись до контрольної», «Ні, мені не дозволяють батьки».

ЗАПЕРЕЧЕННЯ З КОНТПРОПОЗИЦІЄЮ: «Ні, а соку у тебе не знайдеться ?».

   РОБОТА В ГРУПАХ: Діти об’єднуються у групи за допомогою гри  Групи отримують картки з ситуаціями, в яких треба сказати «Ні!». Пропонується сказати це чотирма способами.

1.Олегу мама дала 30 грн на морозиво. Олег пропонує Максиму купити цигарки. Максим знає. Що палити шкідливо і протиправно. Як відмовитись?

 

  2. На дискотеці Олеся познайомилась з Єгором , гарним, вихованим, симпатичним хлопцем. Проводжаючи її до дому, Єгор запропонував зайти до нього переглянути цікавий відеофільм. Олесі розумна думка підказує, що до малознайомих заходити небезпечно. Як сказати «Ні».

 

  3.Сергійко вдома сам. В двері постукали: «Відкрий, будь ласка, дружині погано,треба викликати «швидку». Сергійко знає незнайомця пускати до квартири не можна. Як відмовитись?

   Обговорення.

   Підсумок